Солідарна та субсидіарна відповідальність керівника боржника в процедурі банкрутства

Підприємництво — це завжди ризикова діяльність, яка може супроводжуватися не тільки перемогами, а й поразками. На жаль, у процесі здійснення господарської діяльності, особливо в умовах економічної кризи, нерідко трапляються банкрутства підприємств.

Водночас, до неплатоспроможності підприємства або його банкрутства призводять не лише об’єктивні економічні причини, а й недобросовісні дії інших осіб.

За таких обставин, виникає питання: чи можна притягнути до матеріальної відповідальності керівника боржника або ж кредитори такого боржника можуть розраховувати виключно на майно такої юридичної особи?

Види відповідальності

Цивільний кодекс України передбачає загальне правило:

  • юридична особа — самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями всім своїм майном
  • а її учасники (засновники, акціонери) — не відповідають за її зобов’язаннями.

Але чинне законодавство про банкрутство передбачає винятки з цього правила та дозволяє покласти майнову відповідальність не тільки на учасників (засновників, акціонерів) юридичної особи — боржника, а й на її керівника.

Покладення майнової відповідальності на учасників (засновників, акціонерів) боржника започатковано доктриною «зняття корпоративної вуалі» (corporate veil), яку ще називають доктриною «проникнення за корпоративну вуаль». Вона сформувалася в американській судовій практиці на початку XX століття.

Суть цієї доктрини полягає в тому, що з метою захисту добросовісного кредитора за певних обставин:

  • обмежена відповідальність юридичної особи ігнорується
  • а спричинені збитки — стягуються з реальних власників бізнесу.

Доктрина «зняття корпоративної вуалі» знайшла своє відображення й у Кодексі України з процедур банкрутства: окрім субсидіарної відповідальності засновників (учасників, акціонерів) юридичної особи — боржника, він виділяє також солідарну й субсидіарну відповідальність керівника боржника.

Солідарна відповідальність керівника боржника

За правилами солідарної відповідальності кредитори боржника можуть вимагати виконання їхніх незадоволених вимог у повному обсязі чи частково безпосередньо керівником такої юридичної особи.

Кодекс України з процедур банкрутства передбачає лише одну підставу для застосування такого виду відповідальності: якщо у випадку загрози неплатоспроможності боржник протягом місяця не звернеться до господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі по банкрутство.

При цьому, під загрозою неплатоспроможності розуміється ситуація, за якої: якщо боржник задовольнить вимоги одного або кількох кредиторів, він не зможе виконати грошові зобов’язання боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

Питання про притягнення керівника боржника до солідарної відповідальності вирішується господарським судом за  заявою кредиторів, кредиторські вимоги яких внесені до реєстру вимог кредиторів.

Примітним є те, що солідарна відповідальність за боргами боржника може покладатися лише на керівника та не розповсюджується на його учасників (засновників, акціонерів). Водночас, для того, щоб боржник звернувся до суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, необхідне рішення вищого органу управління боржника — загальних зборів учасників (акціонерів).

Тому на практиці може скластись ситуація, за якої:

  • керівник повідомив учасників (акціонерів) боржника про загрозу неплатоспроможності
  • керівник наголосив на необхідності звернутися до суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство
  • а загальні збори учасників (акціонерів) боржника не прийняли відповідне рішення.

За таких обставин, вважаємо, що при розгляді питання про притягнення керівника боржника до солідарної відповідальності суд:

  • не має формально підходити до цього питання
  • має з’ясувати наявність вини керівника боржника у неподанні такої заяви до суду у випадку загрози неплатоспроможності.

У свою чергу, керівник боржника має довести, що:

  • він вжив усіх залежних від нього заходів щодо звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство
  • зазначений обов’язок виконаний не був з незалежних від нього причин.

У цьому випадку він не має притягатись до солідарної відповідальності, якщо така заява все ж не була подана до суду.

Субсидіарна відповідальність керівника боржника

Субсидіарна відповідальність може покладатися:

  • якщо боржника визнано банкрутом з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника та
  • якщо майна боржника виявилось не достатньо для покриття його зобов’язань.

Правом подавати заяву про притягнення цих осіб до субсидіарної відповідальності наділений лише ліквідатор і тільки у межах ліквідаційної процедури після реалізації об’єктів ліквідаційної маси та розрахунків з кредиторами. Це повністю кореспондується з позицією Верховного Суду у справі №906/904/16, яка викладена в постанові від 30.10.2019 року.

Розмір субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства становить різницю між

  • сумою вимог кредиторів і
  • сумою реалізації ліквідаційної маси.

Кодекс України з процедур банкрутства також встановлює, що стягнені суми субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства включаються саме до складу ліквідаційної маси та можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів.

Обов’язкова умова притягнення до цього виду відповідальності — наявність вини керівника боржника у доведенні до банкрутства. Важливо, що для цього не потрібно мати відповідний вирок суду у кримінальній справі (постанова Верховного Суду від 30.01.2018 року у справі № 923/862/15). За таких обставин, наявність вини керівника боржника у доведенні його до банкрутства може встановлюватися безпосередньо під час процедури банкрутства.

Ця правова позиція перетворює інститут субсидіарної відповідальності в процедурі банкрутства:

  • з декларативного — як це фактично було за попереднього Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»
  • на реальний практичний інструмент захисту прав кредиторів — за чинним Кодексом.

При цьому, розгляд питання про притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства є частиною аналізу його фінансового становища та вжиття всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника (постанова Верховного Суду від 17.07.2019 року у справі № 903/636/17).

За таких обставин, без розгляду питання про субсидіарну відповідальність осіб, винних у доведенні до банкрутства, господарський суд позбавлений можливості з дотриманням принципу повноти дій ліквідатора розглянути його звіт та ліквідаційний баланс.

Резюмуючи викладене, необхідно зазначити, що інститут солідарної та субсидіарної відповідальності боржника є важливим інструментом захисту прав кредиторів та має стати превентивним механізмом від недобросовісних дій керівників підприємств. Проте дієвість та ефективність цих інститутів  повною мірою залежить від судової практики.

Євгеній Гончаренко, партнер O.G. Partners

Всі Публікації